Description
розмір 2.5 см
Ніколи не задумувались ким виріс Петрик Пʼяточкин враховуючи його гонор?;)
Колись я побачила що хтось створив срібного лабубу і так як я не люблю все китайське, окрім вінтажної порцеляни звісно і я обурилась. Взагалі-то в нас є свої герої. Несправедливо забуті. Але вони кайфові і актуальні. От як Петрик. Руденький хоопчик.
Його пісенька це пісенька тих авантюристів , невгамовних пілігримів, які рухають наш світ!
Неможливо не гасати, не плигати, не скакати,
Не розбігтися, стрибнути, не стрибнути, наче м’яч,
Хай гукають: «Гей потише, аби як чого не вийшло!»
Та інакше, я інакше, та інакше, накше-накше
Та інакше, я інакше
Не умію, хоч заплач!
Вчора я не розбігався,
Буть слухняним намагався,
Я не бився, не ганявся,
Не кричав: «Трах-тарарах!»
Я зв’язав старанно ноги,
Щоб забули про дорогу,
Цілий день ходив спокійно,
Цілий день ходив спокійно,
Взад, вперед ходив спокійно,
Перевертом на руках!
